«Психологічна готовність дитини до навчання у школі»
(Консультація для батьків)
Перші п’ять років життя дитини називають "роками чудес". Закладені в цей час емоційне ставлення до
життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку
визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.
Готовність дитини до школи передусім залежить від батьків, а якщо вона
відвідує дитячий садок, то й від вихователів.
Часто батьки, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення
дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак
дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність
цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх
формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна готовність до
школи – це такий рівень
психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування
навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:
- мотиваційний;
- інтелектуальний;
- вольовий;
- емоційний;
- особистісний.
Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї
діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим
напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або
пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній
активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в
бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до
представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні
мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних
показників психологічної готовності до навчання.
Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:
1) Ставиться до
вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах
необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2) Виявляє
особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу
урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи,
фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3) Відмовляється
від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки
(віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню
вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4) Віддає перевагу
традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень
(оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для
безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5) Визнає авторитет
учителя.
При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед
діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в
перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх
мотивів навчання.
Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:
1) Обізнаність, яка
характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу,
деякі соціальні явища тощо;
2) Рівень розвитку
пізнавальної сфери, довільна концентрація уваги, аналітичне мисленням
(здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональний підхід
до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним
запам’ятовуванням.
Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у
певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі
потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути
вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно
виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити
розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із
задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для
контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі,
прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної
готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими
результатами.
Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:
1) Самооцінка дитини шестирічного віку.
Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на
взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в
навчальній діяльності. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності
особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено,
сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж
ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.
Рівень домагань. На
підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй
під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить
насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій
діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним
шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може
привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації
відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.
2) Навички спілкування:
- Сформованість у
дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими
соціальними функціями;
Навички спілкування
дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності.
Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з
ровесниками.
- Розвиток
необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні
стосунки тощо).
Cпілкування з
однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає
налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі
ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів. Сформованість уявлень
дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим,
як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як
поводиться в конфліктних ситуаціях.
Комментариев нет:
Отправить комментарий